У перший день війни я була у сина і додому більше не повернулась. Почались обстріли. Ракети прилітали по будинках та лікарні. Було дуже страшно залишатись у селищі.  Не було води та світла. Багато будинків у селищі постраждало, люди були поранені. Таке важке життя на лінії фронту. Ніколи не думала, що так станеться. 

Я виїхала з селища з сином. Нас вивезли на евакуаційному автобусі. Приїхали в Кривий Ріг. Нас сюди привезли, ми тут так і залишились. Колись я тут працювала на будівництві. Згадала минулі часи. Зараз у мене роботи немає. Чекаю, коли закінчиться війна. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, а я повернусь додому.