Мені 34 роки. Я живу в місті Охтирка Сумської області. Виїжджати не збираюся.

Про початок війни дізнався з телебачення. Невдовзі біля міста з’явилися російські танки, згодом – винищувачі. Було дуже страшно під час обстрілів.

Запаси продуктів були, вода також. Лише не міг дістати ліки, яких потребувала мама. 

Життя змінилося. Моя рідна людина виїхала за кордон. Я переосмислив усі свої дії та вчинки. 

Я інвалід другої групи. До війни трішки підробляв. Зараз у місті тяжко з роботою. 

Думаю, що війна затягнеться ще на рік. Однак перемога буде за нами. Шкода, що гинуть наші хлопці військові і мирні люди.