Під час обстрілів Зінаїда Панаріна з чоловіком ховалися в підвал під своїм будинком в Передільському. Їх дочка теж сиділа в підвалі, тільки в Луганську.

Пам'ятаю, як летіли снаряди над нами, і ми не знали, куди тікати. На дорогу все вискакували, намагалися зрозуміти, куди летить.

Страшно було дуже. Потім стали від обстрілів в підвал ховатися з чоловіком. Донька тоді жила і працювала в Луганську. У той час якраз приїхала з відпустки, а її будинок підірвали. І там вона теж у підвалі сиділа, коли обстрілювали.

Нещодавно поруч з нами знову стріляли, так ми з дому повискакували. Нерви-то вже не в порядку і страшно, що знову почнеться. Ми так мріємо про тишу! Щоб можна було спокійно проїхати хоча б до лікарні.