Війна позбавила нас мирного та спокійного життя, забрала дім, принесла страх та сльози. 

Діти найважче переживають втрату рідного дому та затишку. 

Нас евакуювали в Одесу без нічого, без підтримки, без даху над головою і це найважчий період для нас, коли ти не знаєш де будеш завтра, тому що окрім родини, ти сам на сам з жахіттям війни.

24.02.2022 ми спали, розбудив дзвінок зі словами: "У нас війна!". Ми не повірили, а коли ввімкнули телевізор, то побачили що коїться по країні. 

У Покровську в цей день, як ніколи було тихо, і це ще більше лякало.

Ми довго намагались викрутитися і не розповідати дітям, поки не полетіли перші ракети перед нашими вікнами на девʼятому поверсі.

Найстрашнішим був вечір, коли гради почали обстрілювати наше місто, в нас девʼятий поверх, ліфти не працюють через бойові дії, а 

мій найбільший страх, що нас завалить купа бетону і я не зможу знайти своїх дітей…..

Діти отримали психологічну травму, нам допомагали спеціалісти і досі відвідуємо заняття.

Ми опинилися в дуже важкій ситуації, в нас не було води та газу, магазини почали закриватися. Якщо з їжею ми змогли розібратися, це були і запаси і гуманітарна допомога, то вода та відсутність газу лякали більше. Воду брали з грязнючого озера в парку, а потім згодом почали робити скважину по місту.

Без газу та тепла, спали усі вдіті в одному ліжку, гріли брудну воду на балонах і в бутилках брали її з собою в ліжко.