Історії, які ви нам довірили
Я живу в Станиці Луганській, у мене двоє дітей: два хлопчики 17 і 9 років. Чоловік помер.
У той день, коли почалася війна, у мене в гостях була кума з дитиною, вона сама з Луганська. І раптом почали стріляти, літак пролетів.
Потім у нас вісім місяців не було світла. Саме тоді у мене була дуже маленька дитина. Я не можу його помити – немає світла, а воду тягаю з колонки. Газ теж іноді вимикали.
Не було безпеки. Ми знімали з двоспального ліжка матрац, клали його в коридорі, тому що там немає вікон, усі четверо лягали. Один десятирічний син, один малюк, ми з чоловіком і кішка з нами. Так і спали.
У нас поранень немає, слава Богу. Будинок цілий, нам трошки дах поранило – чоловік відремонтував.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
