Коли почалася війна, я спочатку не могла повірити в те, що відбувається. Раптом зникло світло, вода і газ. Магазини й аптеки закрилися, і нічого не працювало. Усе навколо здавалося чужим і небезпечним. Я боялася за свою сім'ю і за себе. Сина мобілізували у перші дні, чоловік помер. Тож зараз я живу одна.

Обстріли були частими, і ночами не було спокою. Спала в підвалі, щоб бути в безпеці. Їжі та води було мало, доводилося економити. Іноді отримували допомогу від сусідів і волонтерів. Кожен день був боротьбою за виживання. Я часто ставила собі запитання: навіщо все це? Кому потрібна війна і руйнування? Це ламає життя і долі. Я дуже хочу миру і спокою. Сподіваюся, що скоро все зміниться на краще.