Окупанти дуже лякали мешканців Херсона, їздили важкою технікою по вулицях і стріляли в будинки. Оксана виїхала з донькою, бо дуже за неї боялась

Це було зранку. Мій чоловік почув звуки пострілів. Ми прокинулися, перелякалися. Шок був.

Ми десь місяця два були ще в Херсоні. Були дуже перелякані, бо росіяни нас лякали. Ми проживали в приватному секторі, будинок у нас був свій. Вони під'їжджали навіть під наші ворота: стояла велика машина, з неї стирчала пушка, солдат сидів на ній і дуло направляв прямо на наш будинок. Дуже було страшно, бо не знаєш, що вони вдіють у цей момент. Ми вирішили виїжджати, бо донька ще мала була, мені було за неї страшно.

На самому початку трішки були проблеми з продуктами. Потім вже якось заспокоїлося, і в магазинах можна було щось купити. Продукти до нас почали з Криму завозити.

У мене хвора щитовидка, і я за свої ліки переживала. Спочатку в мене був свій запас, а потім все нормалізувалося. Ми виїхали, коли воно почало потроху з’являтися. 

Мені було страшно, бо розповідали, що бомблять, і треба було їхати обхідними дорогами. А дехто розповідав, що багато блокпостів, не чіпають і все нормально. 

Потрібно було стирати все з телефонів, бо в мене було багато проукраїнських публікацій. Я за доньку боялася, що їй буде страшно їхати і чути вибухи. 

Наші знайомі показали себе не з дуже хорошої сторони. Я ходила в свою церкву при нашій громаді, то нас дуже сильно підтримував духовно отець Василій. Завдяки йому я себе до сих пір тримаю духовно. 

До Чорноморська ми випадково заїхали. Я побачила, що містечко затишне, воно мені сподобалося. Я вирішила тут знайти квартиру. Зараз така обстановка, що не знаєш, де будеш завтра. Моїй доньці дуже тут подобається, вона тут у гуртки ходить, в неї вже тут з'явилися подружки.

Мрія – щоб це все закінчилося і нарешті був у нас мир і спокій, щоб наші діти не боялися. Я свою доньку постійно заспокоюю, коли бахкає. Хочеться, щоб був мир, усі сім'ї зібралися. Мій чоловік зараз захищає нашу Україну. Хочеться, щоб ми всі були разом, у всіх були дома. 

Будинок мій спочатку затопило, коли росіяни Каховську ГЕС підірвали, а потім поряд було два прильоти, ввід яких там дах і вікна посічені, то в мене там зараз немає будинку. Можливо, буде допомога, але поки вона вся призупинена. Надія все ж таки є, що все буде добре.