Дудка Аліна, учениця 10 класу Ліцею села Кримне Ковельського району Волинської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Динюк Людмила Володимирівна

Моя Україна майбутнього

Україна – країна миру і праці. У 1991 році країна стає незалежною і почала своє будівництво. Міста потопали у каштановім цвіті, зачаровували буянням кольорових клумб, будували нові житлові комплекси, упорядковували свої вулиці і дворики. Здавалось, нічого не віщувало  біди.

Сьогодні, коли в моїй країні йде повномасштабна війна, пройшли зміни скрізь. В першу чергу, ми, українці, зрозуміли можливість зазіхання на сусідні території та її захоплення, залякування не тільки нас, а й увесь світ, наймогутнішою зброєю – атомною. А головне, ми зрозуміли цінність МИРУ.

Для мене поняття «мир» - це не лише відсутність війни, збройних конфліктів, непорозумінь, це взаєморозуміння між людьми та державами.

Моя Україна майбутнього – це держава, яка живе і розвивається, громадяни забезпечені робочими місцями, можливість студентам отримувати освіту.

В країні захищені права і свобода громадян, а правосуддя – справедливе та засноване на цінностях демократії та повазі до загальнолюдської гідності. Рідна українська мова, якою розмовляли мої прадіди століттями. ЇЇ хотіли зламати,  заборонити, знищити.

А хто я без мови? Німа? Ні! Я буду боротись за українську мову. Я читатиму твори Т. Шевченка, Лесі Українки. Я розмовлятиму тільки  батьківською, солов”їною, рідною мовою, співатиму пісень рідною мовою. Вона – моє життя.

Дитинство – чарівна пора. Рідні мама й тато поруч. Знайомі друзі, однокласники. Але сьогодні в багатьох дітей війна відібрала їхнє щасливе дитинство. Діти враз подорослішали. Війна нас зробила дорослими. І моє покоління усвідомлює, що нам відбудовувати мою країну, нам дбати про її майбутнє.

А так хочеться, щоб повернувся довгоочікуваний мир, повернулись чиїсь сини, батьки, дідусі, сестрички до рідних домівок. Усі вони свідомо взяли зброю до рук, щоб захистити нас, наші домівки, своїх рідних від ворога.

Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Вона (війна) змусила переосмислити своє життя та не втрачати у житті жодної хвилини дарма. Ми все переживемо, і будемо з жалем згадувати про тих, хто віддав своє життя за нашу Батьківщину, про тих, кого невинно вбили,  і будемо вдячні тим, хто не залишав нас протягом цього важкого часу.

Ми обов’язково переможемо і прийде мир в Україну. Ми побудуємо нові мости, нові міста, відбудуємо нашу країну, зробимо її набагато кращою.

Прийде весна. І зацвітуть каштани, клумби зачарують буянням кольорів, виростуть нові житлові комплекси, а ми будемо упорядковувати свої оселі. Бо буде мир, бо буде життя, і нові плани, і нові мрії… Моя Україна майбутнього буде успішною, сміливою, і її визнаватиме увесь світ, а головне - самостійною і не покореною! Слава Україні! Героям Слава!