Ми прокинулися 24 лютого від того, що сестра подзвонила і сказала, що почалася війна. Ми приготували підвал про всяк випадок. Саджали город, усе робили, як завжди.
У нас у селі є криниця - то коли у місті не було води, люди приїжджали за водою до тої криниці, черга стояла. А ми беремо воду зі свого колодязя. Нещодавно у Слов’янську знову відкрилася пекарня, яку розбили раніше, то тепер хліб у магазин завозять із тої пекарні. Раніше його возили з Павлограда.
Шкода, що проїзд до міста на автобусі дорогий – сорок гривень у один бік.
В напрямку Краматорська сьогодні так гучно стріляли, що хата здригалася. Отаке в нас життя.
