Коли почалася війна і автобусами масово вивозили людей із селища, Валентина Петрівна залишилася вдома з онуком, займалася господарством на власній дачі. Тоді часто перебивали газові труби та електромережу. Постійно було чути стрілянину.

Літній жінці страшно залишатися самій під час обстрілів. Буває настільки напружена обстановка, що їй на вулицю лячно виходити.