«Снаряди розривалися дуже близько, і уламки потрапляли в наші будинки»

Я весь час проживаю в нашому селищі, нікуди не виїжджала. У нас бомбили так, що вилітали шибки. Поруч були руйнування, у мене в будинку обвалилася стіна і довелося самотужки її ремонтувати. Снаряди розривалися дуже близько, падали у сусідів на городі, а уламки розліталися на всі боки і потрапляли до будинків.

Невідомо, коли все скінчиться. У мене четверо онуків та четверо правнуків, хочеться, щоб вони жили без війни. Нині у селищі роботи немає. Молодь їде.

Я мрію, щоби все припинилося і над нами було мирне небо. Ми вже всі бачили, ми й ту війну пережили, і цю.

Нас підтримували гуманітарні організації. Від Фонду Ріната Ахметова завжди була продуктова допомога, дай Боже йому здоров'я. Від Червоного Хреста давали гроші на опалення. Ця підтримка відігравала дуже велику роль для мене.