Я живу в Краматорську. Коли почалася війна, росіяни бомбили аеродром, і це стало першим знаком того, що життя зміниться назавжди. Після цього закрилися магазини та аптеки, і купити навіть найнеобхідніше стало дуже важко. Снаряди прилітали дуже близько, прямо на сусідні вулиці. 

Я нікуди не виїжджаю, залишаюся в місті, хоча іноді буває страшно. Попри все, я чекаю миру, вірю, що настане день, коли можна буде жити спокійно, без страху за життя і близьких.