У перший день війни в місті були вибухи. Діти не пішли до школи. Бомбили аеродром, було дуже гучно й страшно. Згодом зникли продукти та ліки, їх майже неможливо знайти. 

Ракети літали просто над головою. Моя донька переїхала до мене, бо її район постійно обстрілювали. Ми були разом, але страх не відпускав.

Снаряди прилітали, і жити в такій напрузі було дуже важко.

Згодом ми виїхали до Німеччини, але з часом повернулися додому. Я люблю Україну і вірю в неї. Я вірю, що все буде добре, і чекаю миру.