Коли почалася війна, все змінилося одразу. Заграва була з усіх боків, я надовго це запам’ятаю. Магазини та аптеки закрилися, і майже не було їжі. Ліки не знайти. Щодня жила в тривозі та страху. Снаряди падали близько, чула, як руйнуються будинки. Було страшно виходити надвір, але іноді доводилося. Було важко вірити, що все колись закінчиться. Не стало води, пропадало світло. В голові постійно думала про майбутнє та боялася.

Як жити далі? Що робити? Я залишаюся вдома, бо це моє місто та моє життя. До Росії дуже близько, але я вірю у краще. Дуже хочу, щоб війна закінчилася, і я змогла жити спокійно. Дуже чекаю на мир. Я скучала за онуками, яких давно вже не бачила.