Я проживаю з чоловіком і донькою. Нам жилося нормально, але потім почалася війна, і у нас сильно бомбили. Стало дуже важко. Тут все вибухало. Спочатку ховалися, а потім перестали і залишалися в будинку.

Не можу сказати, що ми вже звикли до війни. Під час активних бойових дій дитина була маленька, і нам доводилося з нею постійно ховатися. Було страшно, бо вибухало біля нас.

Наш будинок не постраждав, але з'явилися великі тріщини. Снаряди летіли так, що будинок гудів. Раніше ми тримали господарство і знали, що можна щось продати, а зараз за межі селища далеко не виїдеш.

Хочеться, щоб не стріляли і було здоров'я, щоб у дитини все було добре.