Ми з чоловіком весь час залишалися в селищі, а дочка і дитина їхали в Донське. До 2014 року нам жилося добре, а зараз дуже важке становище. Хочеться, щоб все закінчилося, тому що ми постійно в напрузі і це відбивається на здоров'ї.
Ми живемо на околиці села, все летіло над нашими будинками, в місті падали снаряди. Доводилося весь час сидіти в погребі, але якось вижили. Дай Бог, щоб більше таке не повторилося. Ще раз військові дії ми не витримаємо.
Після пережитого у мене стався інфаркт, я дуже важко все перенесла. Зараз у нас тихо, але невідомо, як буде далі.
Не хочеться навіть згадувати. У будинку вилетіли вікна, був побитий дах, але завдяки гуманітарним організаціям все поміняли. У нас дуже хороший штаб волонтерів Червоного Хреста, дівчатка у всьому допомагають. Продукти ми постійно отримували від Фонду Ріната Ахметова, він теж нас сильно підтримав.
Хочеться, щоб все закінчилося і було спокійно. Немає ніякої радості.
.png "Імена")
