«Снаряди й кулі літали біля моїх вікон»

Молодий житель Мар’їнки намагається вижити в умовах близької війни. Виїхати на заробітки не може – документи згоріли. А місто ніяк не оговтається від військових дій.

Війна почалася в 2014 році, коли почали сильно стріляти. Я прийшов з роботи і почався обстріл, вилетіли шибки. Дах збило, в сусідів хати погоріли, а снаряди в городі валялися.

Недалеко від мого будинку блокпост – основна лінія вогню. У мене будинок знаходився біля лінії зіткнення. Самі бої були в тій точці, де мій дім, і все я бачив своїми очима. Снаряди й кулі літали біля моїх вікон. Хвилювався спочатку важко, а потім як би почав звикати до цього.

Сусіди по підвалах ховалися, а я не ховався. Мати, сестру, племінників заспокоював, що колись це закінчиться, тихіше стане. А тут біля будинку почали танки зупинятися, почали стріляти...

Молоді ніде працювати, люди похилого віку на пенсії. Виїжджають [молоді] або з країни, або в інших містах шукають роботу. Я працюю за копійки і нікуди не можу виїхати – документи всі згоріли, і ми нічого поки не можемо зробити.