Ганна Олександрівна згадує про мирне життя. Вони з чоловіком виховали двох дітей, займалися господарством та садили город. Під час війни жінка стала вдовою. Вона добре запам’ятала той день, коли почалася війна і змусила тремтіти місцеве населення.
Літаючі снаряди та страшні вибухи не давали спокою мирним людям. Постійні обстріли доводилося пересиджувати у підвалі. Вона мріє забути ці події і щоб настав мир.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.