Любов Михайлівна розповідає про життя під обстрілами. Як доводилося садити картоплю під снарядами, спати в одязі та взутті, з документами в сумці про всяк випадок. Постійні бомбардування відбувалися несподівано і могли розпочатися усякої миті. Було багато зруйнованих будинків та загиблих. Жінка мріє про мир і ще пожити.