Перші тижні війни для Володимира Бондаренка з Київської області  стали справжнім випробуванням. Володимир описує, як страх і невизначеність панували в повітрі, адже російські військові постійно спостерігали за селом з лісу, намагаючись знайти слабкі місця в обороні ЗСУ. Одного дня снаряд влетів у сусідський будинок. Сусідка ледь встигла сховатися в погріб. Володимир із сином вийшли на вулицю, щоб оцінити ситуацію. Але чоловіків зустріли постріли ворожого снайпера. На щастя, стрілок не влучив!

Після деокупації регіону Володимир долучився до волонтерської діяльності. Він знайшов спосіб бути корисним – ріже матеріали для маскувальних сіток. Війна залишила глибокі рани в душах людей, і Володимир не приховує, що йому важко думати про майбутнє. Він мріє про мир, про те, щоб війна закінчилася, і життя повернулося до нормального річища.