72-річний Костянтин Русаков загинув 10 квітня 2022 року в селі Новогригорівка на Миколаївщині. Костянтин не почув наближення ворожого дрона, адже мав проблеми зі слухом. Снаряд упав поруч із ним. Він отримав множинні осколкові поранення, які були несумісні з життям.
Після початку повномасштабної війни подружжя Русакових евакуювалося до Миколаєва, але не встигли взяти всі необхідні речі. За ними повернулися 10 квітня. Обстріл села почався, коли подружжя уже зібралося рушати назад до Миколаєва.
Костянтин – родом із Хабаровського краю РФ, утім більшість свого життя провів в Україні. Працював на різних роботах. Був водієм на пивному заводі в Миколаєві. Працював на глиноземному заводі: слюсарем, охоронцем, а найбільше років – водієм, возив керівництво підприємства. Мав звання ветерана заводу, нагороди за громадську діяльність та добросовісне ставлення до праці. Брав участь у змаганнях серед працівників галузі автотранспорту, де здобував значні успіхи. Також Костянтин працював далекобійником, їздив і по Україні, і за кордон.
Після виходу на пенсію жив у Новогригорівці з дружиною та дітьми, яким допомагав по господарству. На зиму, коли в селі уже не було так багато роботи, подружжя переселялося в Миколаїв.
Костянтин любив активний відпочинок – їздив на риболовлю, до лісу по гриби. Займався садівництвом. Вирощував виноград та робив вино.
«Дуже доброзичлива була людина. Дуже добрий. Нікому не відмовляв у допомозі. Няньчився з дітьми та онуками», – розповіла дочка Олена.
«Він мені був як другий батько. Я рік проживала з ним та з бабусею, дідусь мене водив в садочок. Поки бабуся працювала, а мати хворіла, дідусь повністю займався мною. Він дуже любив фотографуватися. Був у нашій сім’ї фотографом. Пам’ятаю, як він сильно хотів, щоби ми його сфотографували та зробили портрет. Це було за рік до трагедії. Так ніби щось відчував...», – сказала онука Вікторія.
У Костянтина залишилися дружина, дочка та двоє онуків.
Дім родини у Новогригорівці згорів внаслідок обстрілів.
Історія з instagram каналу Victims of russia.
.png "Імена")
