Ми виїхали з Харкова у перший день війни - ми з Північної Салтівки. Там обстріли почались одразу. Спочатку ми поїхали на дачу, але і там дуже бомбили, а моя дитина кричала, що не хоче помирати. Це було дуже страшно.
В селищі була гуманітарна катастрофа, ми виживали завдяки запасам. Ми йшли з чемоданами, а на нас літаки скидали бомби.
Спочатку виїхали до Полтави, а зараз живемо в Києві. Дуже важко. Доводиться орендувати житло. А до війни у нас була своя квартира.
Чекаємо на нашу перемогу. Я вважаю, що війна закінчиться наприкінці літа. Майбутнє я бачу у вільній Україні.