Тетяна Миколаївна ледь не загинула від ворожого снаряду, який прилетів у будинок
Про початок війни я дізналась від своїх дітей: вони були в паніці, а я в істериці, бо не могла знайти транспорт, щоб забрати їх з Миколаєва.
У нас не було світла, зв'язку, води та газу. Ми готували їжу на багатті, воду носили з річки. Сусіди та знайомі підтримували один одного та ділились продуктами. Попри все, я довго не могла евакуюватись зі Снігурівки.
Мене шокувало, коли вночі прилетів снаряд в будинок в якому я ночувала. Також я бачила багато трупів, які лежали на узбіччі після попадання снаряда в колону.
Ми втратили все і живемо з надією, що нас перестануть вбивати. Наразі діти живуть вже зі мною. Мені пощастило, що мене підтримали та допомогли незнайомі люди.
До війни я була технічним працівником у Снігурівській школі, а зараз пасу корів.