Я не вірила, що почнеться війна, але все ж таки Росія на нас напала. Відразу виникло відчуття страху та образи. Бомбили Слов’янськ дуже сильно, але я нікуди не виїжджала. 

Більше за все мене шокувало, що нас напали ні за що. Цілі родини зараз розлучені.

Мій син виїхав до Дніпра. Чекаю його з онуками в гості після перемоги. Я налаштована на найкраще для України. Я не втрачаю надії на перемогу та повернення всіх додому.