Луговська Анна, Державний професійно-технічний навчальний заклад "Куликівський професійний аграрний ліцей"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Герасименко Тетяна Іванівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

"..можна брати міста і вигравати битви,

але не можна підкорити цілий народ"

Бернард Шоу

Війна — це не лише боротьба на полі бою, а й глибокий внутрішній процес, який торкається кожного справжнього українця. Із початку військових дій, які розпочалися 24 лютого 2022 року, моє життя, як і життя мільйонів співвітчизників, зазнало суттєвих змін.

За ці 1000 днів я стала свідком страху, втрат, сліз, душевного болю, що кліщами роздирав мою душу від почутих негативних новин.

Боліло найбільше, коли дізнавалася про безвинних янголів-дітей, яких забрала ця клята війна. Одночасно я була свідком незламної сили духу, солідарності та надії на світле майбуття.

Пам’ятаю той клятий день, коли все змінилося. Пролунали жахливі новини, які підірвали наші життя. Прозвучало страшне слово, як грім серед ясного неба, "війна".

Злякана реакція моїх близьких у комбінації з тривожними звуками сирен створювали атмосферу невизначеності. Це стало новою реальністю, з якою потрібно було навчитися жити.

Не просто животіти, а повноцінно, як це тільки можливо.

Однак, з часом я усвідомила, що ми не можемо дозволити страху керувати нами. Слабких війна не пробачає. Потрібно діяти. У кожного з нас є свій фронт. Хтось лікує, хтось рятує. То що ж не так зі мною?!Моя сім'я розпочала свою боротьбу з ворогом _ волонтерство.

Наша домівка стала прихистком для переселенців з міста - героя Чернігова. Ділилися з людьми усім, що мали: одягом, овочами, консервацією, іграшками для малечі, щоб хоч якось відволікти від страшних вибухів та гучних сирен, що повідомляли про небезпеку.

З появою наших військових почали збирати допомогу для них, підтримували не лише смаколиками, а й патріотичними оберегами. Які ми робили вночі при свічках, наповнюючи їх любов'ю, теплом та вірою. Вірою у перемогу.

Це було неймовірно важливо, адже через підтримку одне одного ми відчували, що не самотні у цій боротьбі.

Одним із найсильніших досвідів для мене стали зустрічі з українськими воїнами. Я пам’ятаю, як вони розповідали про свої переживання, про родини, залишені на мирній території. Їхні очі, сповнені рішучості та водночас утоми, нагадували мені, чому я повинна продовжувати боротися на своєму фронті — на фронті підтримки, розуміння та солідарності. Вони ризикували своїм життям, щоб захистити нас, і я не могла залишитися осторонь.

Допомога військовим і донині залишається на першому місці. "Доки б'ється моє серце, я буду допомагати", — стверджує кожен член моєї родини. Бо хто ж як не ми?

Ці 1000 днів війни навчили мене цінувати прості речі: зустрічі з друзями, спокійні вечори з родиною. Війна підкреслила важливість людського спілкування, підтримки і любові. Кожна маленька справа має значення — від простого чаю із сусідами до організації масштабних благодійних акцій.

За час війни я знайшла у собі безліч талантів та здібностей: плетіння шкарпеток, поясів та захисних сіток, виготовлення сухих душів, розпалювачів, швидких сніданків та навіть мазей для загоєння ран.

Не обійшлося без патріотичних оберегів, бо саме вони додають віри та сили захисникам. Отримуючи їх вони усвідомлюють, що їхня боротьба не марна, вони борються за майбутнє та життя дітей, які є світлим майбутнім.

Сьогодні, після 1000 днів війни, я розумію, що ми пережили неабиякий випробувальний шлях.

Я багато дізналася: про себе, про своє оточення, про силу єдності. Ми вистояли, хоча ще попереду багато викликів. Я вірю, що наше терпіння та зусилля обов'язково принесуть плоди. Україна, незважаючи на всі труднощі, знову підніметься, відродиться і займе своє місце на світовій арені.

Але для цього потрібно усім прагнути цього. Бути єдиним цілим. А не одним багатіти на чужому горі, а іншим втрачати найдорожче — життя.

Я горда бути українкою, горда за нашу здатність боротися і залишатися людяними навіть у найскладніші часи. Це наш шлях, наша історія, і разом ми напишемо нову главу незалежної України.

Підкорити наш народ не можливо! Слава Україні ! Героям Слава!