Через війну ми лишились квартири, за яку виплатили тільки рік тому. Все робили у борг, а потім потихеньку виплачували, тому що на нашому підприємстві платили зарплату 3 рази на рік.

Складно їхати, не знаючи куди, без грошей.

Це сталося 1 березня 2022 р. Ми поїхали з дитиною на роботу, у шахту, в ніч, щоб покупати її. Я роздягла її в душі, тут почався обстріл, посипались вікна, були такі страшні гучні звуки. Ми не могли вийти до ранку з підприємства, сиділи в чоловічій роздягальні, було дуже страшно. Потім ще два тижні ми сиділи вдома в коридорі, було дуже страшно. І потім вирішили евакуюватись. Їхали з двома сумками в нікуди. Ми приїхали до Дніпра, де нас ніхто не чекав. Житла ми не змогли там знайти і потім нам допомогли знайомі орендувати квартиру у м. Павлоград.