З перших годин повномаштабного вторгнення вимушені були покинути домівку, так як живемо на самісінькому кордоні з ворогом. З лютого по вересень наше село було під окцпацією, а зараз як сіра зона, йдуть постійні обстріли. Повернутись додому зможемо, мабуть, тільки після закінчення війни, якщо буде куди, бо багато домівок вже зруйновано.

Складно було покинути домівку, підтримати психічний стан дитини, бо війна дає знати про себе. Знаходитись перші тижні під Харковом під постійними обстрілами навкруги.