«Скажу чесно, мені було страшно»

Яшкова Єлизавета Володимирівна, 16 років, Краматорська ЗОШ №31, м. Краматорськ

Есе "Один День"

Війна... Це слово торкнулося сердець багатьох людей, але все ж не кожен повністю усвідомлює всю його суть.

Для мене війна — нажива людей з нечистим обличчям. 6 квітня 2014 року — день початку війни в Україні, але точно не в моєму житті. Напевно, тоді я ще взагалі нічого не розуміла. Коли  ж у моєму місті я бачила людей у дивній формі, незвичні авто, в яких замість колес були “гусениці”, а ще питання в моїй голові: “Для чого їм зброя?”. Саме тоді в мене з’явилося відчуття , що щось не так.

День, коли я побачила багато літаків , з яких падали іскри, тоді я почала розуміти, що відбувається. Скажу чесно, мені було страшно. Чому я повинна хвилюватися за своє та життя своєї родини через дії інших людей?

Маленька дівчинка боялася людей у військовій формі, адже всі вони взяли зброю та йшли на війну, було не важливо з якої вони країни , ця подія завжди має негативні наслідки для всіх.

Люди... Скільки тоді родин вимушені покинути домівку, моя - не виняток. У 2014 році ми змушені поїхати з міста заради своєї ж безпеки, жити в зовсім незнайомому місці з надією на те, що все буде добре і я зможу побачити друзів, рідних, які залишилися в зоні бойових дій.

У війни не жіноче обличчя. Вона схожа на недосвідченого лікаря, який робить помилку на помилці. Розумне людство ніколи не допустить війни.

Війна — відсутність миру, його треба здобувати. Для мене мир — це люди, які дивляться в одному напрямку заради щасливого майбутнього. Для мирного життя треба всього дотримуватися дуже простої дитячої істини, бо іноді людям краще бути дітьми: якщо хочеш мати друзів — сам будь дружелюбним.