Ірина Володимирівна до війни мала хороше життя. Вони з чоловіком виховують трьох дітей. Але війна змусила ховатися від обстрілів і відчути страх. Та разом з тим навчила радіти життю, яке постійно піддавалося небезпеці. Жінка не хоче згадувати, коли стріляли, це хочеться забути, як страшний сон.