Наша сім'я втратила будинок і своє спокійне життя. Втратили власну справу і змушені були виїхати в інше місто. Втратили зв'язок з рідними, які ще залишаються на окупованій території.

Ми були вдома, рано вранці подзвонили друзі. Почали робити запаси їжі та облаштовували бомбосховище. Сказали, що почалась війна, і нам треба скласти речі. Донька була спокійною, а потім плакала і налякалася, коли почула перші вибухи.

Їх було багато – мабуть, найбільш страшним був момент виїзду з окупації. Потрібно було проїхати багато блокпостів, пройти фільтрацію і перевірки. Було дуже страшно.

У дитини загострилися нервові тики, у мене з’явилися панічні атаки. В окупації не було змоги купляти продукти, світла та води. Ліків дістати було неможливо.