Історії, які ви нам довірили
«Вже сиджу, плачу, нічого воно не забудеться, залишиться воно на все життя»
переглядів: 522
Лідія Іванівна під час війни поховала чоловіка і залишилася сама. Коли почалися обстріли, довелося жити три місяці у підвалі. Виживали завдяки продуктовим наборам від благодійних організацій.
Жінка згадує, як потрапила під обстріл: «Чоловік був вдома, а я з собачкою пішла прогулятися… Тут почало падати прямо на нашу вулицю, одразу вилетіли всі шибки. Я тоді біля парканчика лягла, собака біля мене, і лежала поки все це не минуло».
Сьогодні пересування обмежене, автобуси не ходять. Та ще й на маленьку пенсію прожити важко.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Місце інтерв'ю:
Золоте
Місце подій:
Золоте
Дата інтерв'ю:
20.10.2021
Категорія
Історії мирних
Спосіб запису
Аудіо
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
Інші історії
