Ми з чоловіком опинились в окупації після початку війни. Через село йшли колони російської техніки, вони стріляли по будинках, багато людей постраждало. Часто окупанти наводили автомати на будинки. Так вони намагались нас залякати. Кожного дня я не знала, чи виживу. Всі мої рідні постраждали від війни. У когось немає будинків, у когось пошкоджені. Росіяни пограбували моє майно. Про це я вже дізналась після виїзду.

Росіяни нас з чоловіком випустили не відразу. Сім місяців ми намагались виїхати.

Постійно сиділи в підвалах. Росіяни казали, що нас не випустять, бо їм потрібні мирні мешканці, як щит від наших ЗСУ. Я просила, щоб нам дозволили виїхати через стан здоров’я. Коли їхнє командування виїхало, солдати нам дозволили евакуюватись. У Запоріжжі нас зустріли ЗСУ, ми їх обіймали та раділи, що побачили наших. Зараз я чекаю миру. Дуже хочу повернутись додому.