Я жила в Пологах. Терпіла війну до останнього. Мої хати зруйновані. Ракета прилетіла, і я не знаю, як залишилась жива. Вибухи були страшні. Будинки горіли кожного дня. Ліків мені не вистачало, медикаменти мені привозили волонтери та передавали діти. 

Я виїжджала під обстрілами наприкінці липня. Сіли з кумами в машину та поїхали. 

Дві доби стояли на Василівці, поки росіяни нас пропустили. Деякі люди стояли більше, по п'ятнадцять діб. Було дуже спекотно, росіяни не давали навіть води. Добре, що були волонтери. 

Я маю інвалідність, дуже намучилась на блокпостах. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Вірю в ЗСУ, чекаю на закінчення війни. Хочу поїхати додому, у мене одна така мрія.