"Сила в нас самих, у нашій єдності та вірі у свій народ"

Семенова Ярослава, 10 клас
Академічний ліцей імені братів Шеметів Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Огарьова Людмила Михайлівна

Чому бути українцем – це моя суперсила?

Війна - це мовчазний крик безневинності, що вибухає в найтемніший час. Вона перевертає світ догори дриґом, змушуючи збирати нас залишки мрій та сподівань. Щоб вижити, треба бути сильним. Не тільки тілом, а й душею. Уміти реагувати на небезпеку, прокладати шлях серед руїн і просто вірити… Вірити, що скоро все скінчиться, що знову на вулиці засяє сонечко і ми будемо жити. Вільно, щасливо, без війни…

Із дитинства я ношу горде звання – українка. Це те, що варто тримати в серці кожному, хто відчуває себе частиною цієї великої історії. Це те, що варто берегти та примножувати для майбутніх поколінь. Це наша сила. Сила в нас самих, у нашій єдності та вірі у свій народ. Та 24 лютого клята війна змінила нас всіх. Я ніколи не забуду ці жахливі три слова, що почула від мами вранці: «Прокидайся, війна почалася». І вже більше ніж шістсот днів ми хочемо «прокинутись», але не можемо. Ми навчились розрізняти гул ракет та дронів, виживати без світла та зв’язку, прощатися з найдорожчими людьми та надіятися ще хоч раз їх побачити та пригорнути. Нам відкрили кордони, але подорожувати не хочеться; нас скрізь зустрічають привітно, а ми все одно хочемо лише повернутися до рідної домівки. Засинаємо лише з однією думкою: «Дожити до ранку». Ми не могли ні радіти, ні веселитись, докоряли собі, що мало допомагаємо, хоча інколи просто падали з ніг від утоми, віддавали останнє, аби швидше скінчилась ця безглузда війна.

Ця сила дарує мені мужність, щоб стояти зі знаменням в руках, готовою боротися за своє життя. Моя супер сила - це не лише уміння виживати заради себе. Це також уміння допомагати іншим, тим, хто теж опинився у важкій ситуації. Це вміння ділитися їжею та водою, оберігати одне одного від небезпеки, спільно шукати вихід. Моя супер сила - це історія, яка пишеться кожного дня, кожним кроком, кожним рішенням усіх українців разом і кожного окремо. Це невидима нитка, що пов'язує мене з тими, хто теж вибрав шлях віри в краще життя. Це світло в моєму серці, яке не дозволяє мені втратити надію, навіть коли все навколо здається безнадійним. Моя супер сила - вижити на війні. Це не про героїзм або славу, це про життя, про вміння триматися, незважаючи ні на що. Це про віру в те, що після найтемнішої ночі настане ранок і світло знову засяє.

А ще моя супер сила – незламність! Моє серце б’ється в такт з кожним вибухом, але я намагаюся не втрачати гідності. Я вибрала волю до життя над відчаєм. Я вивчаю, аналізую і намагаюся розуміти, як впоратися з цим кошмаром. Бо я УКРАЇНКА – людина, яка вірить у свою країну, оборонців та світле майбутнє.

Вірю, що скоро ця війна закінчиться перемогою, і ми зможемо відновити своє мирне життя та гордо сказати: "Ми нездоланні! Україна була, є і завжди буде!" Віра у це – моя супер сила.