Я живу з чоловіком, донькою і її сином і місті Снігурівка Миколаївської області. Ми вісім місяців провели в окупації. Шостого травня в наш будинок влучив снаряд – був пошкоджений дах. Ми з’їжджали, поки його ремонтували, але місто не покидали. 

Не було води і світла. Воду підвозили раз на тиждень. Донька з онуком ходили до джерела. Того, що приносили, вистачало лише на приготування їжі. Ліків взагалі не було.

Зараз стало краще: гуманітарку дають, з’явилися вода і світло, аптеки працюють. 

Допомагає віра в те, що буде краще. Думаю про хороше. Хочеться, щоб швидше закінчилася війна, і назавжди.