Мені 56 років. Я живу з чоловіком і мамою в селі Олексіївка Нікопольського району Дніпропетровської області. З 24 лютого почалися тривожні дні і ночі. Ми не виїжджали, бо продовжували працювати. Та й мама лежача не витримала б дорогу. Вона народилася під час війни. Мабуть, у помирати доведеться у війну. 

Ми мешкаємо за вісім кілометрів від Нікополя і за чотири – від Енергодару, які росіяни активно обстрілюють. Над нами літають снаряди, а інколи й вибухають неподалік.

Нам усього вистачає. Отримуємо з чоловіком зарплату, тож можемо купити все необхідне. Овочі вирощуємо на городі. Отримуємо гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова, за що дуже вдячні. Велика подяка всім людям, які допомагають. 

Хочеться, щоб швидше скінчилася війна, щоб наші воїни не гинули. Багато знайомих і рідних вже віддали своє життя за Україну. Хочеться миру.