Мені 61 рік. У мене є донька і син. Я хворію дуже сильно. Ніде не працюю, пенсіонерка. Я живу в Слов’янську. Тут у нас бувають обстріли. Страшно, але живу. У нас тут у місті неабияк влучало. Це все, звісно, шокує: і вибухи, і руйнування. Дуже страшно, а через це і проблем багато, і різні болячки чіпляються.

Приємно, що нас підтримували, давали гуманітарну допомогу. І Фонд Ріната Ахметова допомагав. Дякуємо йому. Аби тільки швидше війна закінчилася…