Мешкала я в Пологівському районі - це окупована територія з перших днів війни. В перший день була на роботі. Я вихователька в садочку. Раптом усе задвигтіло, їхали танки. Нам зателефонували і сказали, щоб ми зачиняли садок і бігли додому. Я так і зробила. Прибігла додому, а потім швидко спустилася в підвал. Уже танки стріляли. Ось так я зустріла перший день війни.

Я вже в перші дні зрозуміла, що там робити нічого, і, поки була відкрита дорога, виїхала евакуаційним автобусом. Спочатку я приїхала в Дніпро, коли почалася війна, а тепер переїхала в Запоріжжя. Найбільше мене шокують прильоти, коли влучає в будинки і гинуть люди. 

У нас прилетіло в жилий дім, і загинули дві дитинки, які в наш садок ходили, разом із мамою.

У Запоріжжі дуже багато переселенців, тому важко було знайти житло. Морально, звісно, дуже важко, бо прийшлося виїхати.