Для мене війна почалась ще у 2014 році. Ми з Луганська. Тоді ми переїхали в Харків. 24 лютого ми там і перебували. 

Найбільші труднощі - це відсутність роботи. 

Шокував обстріл Харкова у перші дні повномасштабного вторгнення. Ось це був справжній шок. 

Перший час у Харкові були проблеми з продуктами. Незабаром усе з'явилось.

У березні ми виїхали до Полтави на машині. Особливих труднощів у дорозі не було. Спершу поїхали діти з маленькою внучкою, їй тоді було всього пів року. Ми взагалі хотіли залишатися у Харкові, але діти нас умовили і ми 6 березня евакуювались. Тепер перебуваємо у Полтаві. 

Сама війна - це стрес. Хвилювався за дітей, за внучку. Більше переймаємося за них, ніж за себе. 

Хотілося б, щоб війна закінчилася чимшвидше. Сподіваюсь на спокійну старість.