Історії, які ви нам довірили
Мені 16 років, я навчаюсь в Азовській загальноосвітній школі. Проживала в селищі Розівка Запорізької області.
Я прокинулася зранку і нічого особливого не помітила, потім зайшов батько і сказав, що війна. Потім зателефонувала сестра - вона плакала. Вже через день чулися вибухи. І брат пішов на війну.
Води взагалі не було. У нас вдома був колодязь, який нас врятував. Хліба також не було, але була мука. Запасів трошки хватало.
Мене шокувало, як змінилися люди, з якими я жила.
Коли ми виїжджали, дорога була дуже важка - треба було пішки йти два кілометри через кордон.
Стрес - це частина мого життя. Тому я до нього звикаю.
Я хочу стати лікарем. Допомагати людям. Жити в Україні, і щоб батьки мої жили тут.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
