Тамара Кравченко

«Ми не можемо не те що зробити ремонт, але навіть прогодувати себе»

День 16 липня 2015 року для нашої сім’ї найстрашніший день. Тоді снаряд розірвався поблизу нашого будинку та зруйнував сусідній. Нам побило склопакети, дах, стіни.

Справжнім порятунком стала ялина – більшу частину осколків вона прийняла на себе. Тепер вона символ будинку.

Досі ми з моєю 93-річною мамою страждаємо від наслідків того обстрілу. Взимку в будинок проникає холод, а після дощів – вогкість. Якщо злива, то я ставлю тазики в коридорі, бо там роздроблений шифер на даху, а перекрити його нема за що. Ми не можемо не те що зробити ремонт, але навіть прогодувати себе.

Коли почалася Друга світова війна, моїй мамі Анастасії Биковській було 18 років. Вона пережила всі тяготи воєнного часу, голод, і подумати не могла, що через 70 років усе повториться.

Мама все життя сумлінно працювала. Але попри медалі за працю та звання, жодних додаткових пільг не отримує.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/