Зранку 24 лютого я почув вибухи, подивився новини – і дізнався, що війна почалась. Шокувала сама війна, бо ніхто не очікував, що так буде. Шокувало те, що зробили з містом і людські долі поламали. Коли поряд почали рватися снаряди, «Гради», це було основним поштовхом до виїзду.

Ми виїхали на машині в колоні 15 березня. Виїжджали на адреналіні, основна задача була - вибратись із міста і врятувати своїх близьких. 

Взагалі незнайомі люди нас прийняли в Запоріжжі - ми їх перший раз бачили, і це було приємно. Далі ми поїхали до Львова.

Труднощів вистачає. Стрес був, він поки нікуди не подівся. Найбільше я сумую за домом, хочу повернутися додому. Підтримуємо зв'язок з усіма рідними, спілкуємося. 

Хочеться, щоб швидше закінчилася війна. Можливо, зможемо повернутися додому. Чекаємо на перемогу.