Була на роботі й почула вибух. Я кранівник на мостовому крані. Думала, що кран зійшов з рейок, це була нічна зміна. Зайшла в соцмережі й побачила, що бомблять мою країну. Не вірила до останнього. Дзвонила доньці і питала про зятя, а він був в ЗСУ. Шокувала кількість сепаратистів у Костянтинівці, 90 відсотків моїх знайомих за Росію. Були труднощі з евакуацією з Покровська до Дніпра та зять прийшов з фронту і допоміг нам виїхати. Коли були у Трускавці, то гуманітарну допомогу перестали давати. Зараз я живу одна. Зворушило, коли наші потопили Москву та звільнили Херсон. Працювала на підприємстві, але зараз завод розбитий. Про початок російського вторгнення нагадує ситуація, коли 23 лютого я подарувала подрузі два шнурки один жовтий, інший синій, а вранці почалась війна. Зараз вона в Німеччині.