Подзвонила сусідка, сказала, що почалася війна. А я далі стала дзвонити. Боялась, що не буде води - казала всім, щоб набирали воду.  А тоді включили телебачення, радіо. 

Два місяці тому помер мій чоловік. Не від війни, а по здоров'ю. Так що перевернулося життя: тут і війна, і все разом. 

У магазині є, звісно, все подорожчало. Грошей не вистачає на все. А так, слава Богу, що все є: вода, світло, газ. 

Тяжко жити, бо пенсія невелика, всього дві тисячі. Невідомо, чи буде тепло зимою.

Шокує, що навколо робиться і по других регіонах: розрухи, смерті, як людей полонять, ображають. Прикро, що ні за що ні про що, не по-людськи все відбувається. Ми ні в чому не винні, ні на кого не нападали, не ображали нікого. За що нас отак ображають? Це дуже шокує.

Дасть Бог - закінчиться нашою перемогою, і будемо жити, як ми раніше жили. Багато треба буде відбудувати.