Я працювала в дитячому садку вихователем. Проживала з дочкою і онуками. Коли почалася війна, я була вдома. Перші бомби впали на військкомат, він – на нашій вулиці. Потім пішли машини з літерою Z, танки. Світла не було, були черги в магазинах.

Під час обстрілів ховалися у підвалі сусідів. Донька була вагітна, вирішила евакуюватися з молодшими онуками. Я залишилася зі старшою онучкою, їй 17 років.

Одного разу, коли йшли з нею по вулиці, на неї почали задивлятися російські солдати. Після того ми з нею виїхали у село в Миколаївській області.

Шокує, що напала росія, у багатьох із нас є родичі там.

Ми налаштовані так, що війна скінчиться до літа.