«Щоб була вода ми топили сніг, і їли залишки їжі с плісняви»

На початку війни ми з моєю дитиною залишились самі, в мене загинули від війни усі мої друзі та родичі, згоріли мої квартири та машина, я чудом з дитиною через 21 день перебування у підвалі змогла дійти до Бердянська і потім дістатися України - Дніпра. Ми все і всіх втратили. Наразі дуже важко шукати прихисток, цей рік без житла і допомоги. Все було тяжко, ми їли кожного дня на кострах, замерзали - було -16, щоб була вода ми топили сніг, і їли залишки їжі с плісняви. Потім через місяць у Дніпрі мені прийшлось лягти на операцію онко, і мій чоловік втік від обов'язків перед сім'єю і країною. Я залишилась одна з дитиною і своїми проблемами без житла і змоги працювати, бо не на кого залишити дитину. В нас нічого не було, ні їжі, ні води, ми не купались місяць бо замерзли б і не було води. Тому що жили у підвалі. Донька бачила багато трупів навколо нас кожного дня, і як її покинув батько.