Я жив у Часовому Яру з дружиною та онукою, яка була під нашою опікою. З першого дня війни почалися обстріли. Місто стало мішенню для росіян. Я такого, звісно, не очікував. Був шокований з першого дня війни. 

У місті не було води, світла і газу. Рятувала гуманітарна допомога, нам допомагали військові. Виживати було складно. Навколо руйнувалися будинки. Окупанти бомбили все місто. 

Ми виїжджали з міста під обстрілами в лютому 2023 року. Потім у мій будинок прилетів снаряд. Добре, що мене вже там не було. 

Зараз я з онукою живу в Одеській області. До цього жили в Ужгороді, але там дороге житло. Серце моєї дружини не витримало пережитого стресу. На жаль, вона померла. Зараз я не думаю про майбутнє. Хочу тільки, щоб закінчилася війна.