Життя до війни було хороше. У перший день війни з Бєлгорода почали йти танки. Все відбувалось на моїх очах. Спочатку мирних не чіпали, а потім почали вбивати людей. Село накривали КАБами, не було світла, води та газу. 

Евакуюватись було складно. Хтось виїжджав сам, когось вивозила держава. Так виїхав і я. Не розумів, куди їду, бо навкруги летіли снаряди. Мости були розбиті, росіяни зруйнували все. Зараз я живу в Лебединському районі. Дуже сумую за рідним краєм. Сподіваюсь, що скоро повернусь додому.