Ольга Олександрівна ділиться своїм досвідом виживання у воєнному Маріуполі. Зізнається, що з перших днів повномасштабної війни стало ясно, що треба їхати, але такої можливості вона не мала. Найжахливіше відчуття за весь час було колись пролітав літак і скидав на місто бомбу. Через безперервні обстріли та вуличні бої жителі її багатоповерхівки розводили вогонь у підвалі й там готували їсти. Вже в Запоріжжі героїня дізналася, що їй повертатися нема куди, бо будинок зруйнований, свого майбутнього вона поки що не бачить.