В Оріхові у Сергія лишились мама і бабуся.
Я у місті Оріхів жив, працював. Ми займалися городом, я їздив на сезонну роботу.
В першу ніч від початку війни ми з дружиною сиділи й не знали, що робити. Світло в нас тоді вже вимкнули. Були перебої зі зв’язком. Добре, що з грошима і харчами проблем не було.
Коли поруч з нами почали падати ракети, ми того ж дня з вагітною жінкою виїхали до Запоріжжя. Сіли в машину й поїхали. Тварин не забирали, бо там залишилися мама та бабуся. Вони їх годують.
Зараз коштів не вистачає, та, слава Богу, всі живі. Жінка зі мною, ми вдвох. Запоріжжя обрали, бо це недалеко від дому. Хочеться, щоб війна скінчилась якнайшвидше, і можна було повертатись. Але з усього виходить, що це буде що довго тривати.
